Я вперше скуштувала дунайку ще маленькою. Це було на дачі у друга мого батька, де її, власне, ловили і коптили у домашній коптильні. Я навіть не знаю, чи я можу придумати щось ще, що може бути смачніше: тільки виловлена, тільки скопчена. У неї скоринка така з'являється від копчення, вона трошки жовтіє, оранжевіє, надувається такими бульбашками, а всередині — дуже ніжне жирне м'ясо. Ось мій спогад.