Now Reading: Данило Васильєв, бармен у HRAM: говорить інсайдер
Данило Васильєв, бармен у HRAM: говорить інсайдер
HRAM — концептуальний музичний бар на Шота Руставелі, який у 2023 році запустили Степан Цуцман, Артем Скапенко, Руслан Шибаєв, Володимир Непийвода, Дмитро Бонеско та Ілля Неправда. Засновники називають його “храмом гедонізму і божественної коктейльної карти”.
Розпитали у бармена Данила Васильєва про те, чому він працює у HRAMі й за що любить своїх гостей (або ні).
Данило родом з курортного міста Бердянськ. В юності працював офіціантом у бердянському “Катрані”. За баром з 18 років — одного дня бармен не вийшов на зміну, і Даня відгукнувся на прохання колег постояти годину за стійкою і поімітувати якусь діяльність, щоб не було пусто. За годину заявив, що в зал не повернеться.
Як почати працювати у HRAM:
Сплю собі вдома після якоїсь тусовки (а я тоді керував підпільним веганським баром для політичних мігрантів) і тут дзвонить мені Андрій Фокін і каже таку круту фразу:
— Данік, щось давно тебе видно не було на вуличних гонках.
— Шо? — питаю.
— Кажу, давно не бачили тебе у барі високої міксології. Приходь на співбесіду, тут буде цікавий проєкт.
Ну, я зібрався і прийшов, і Андрій такий: “Привіт, о 12:00 приймаємо посуд”. Це було за два місяці до відкриття. Рік тому.
Взагалі, є два шляхи, щоб стати бар-менеджером. Перший — заплатити купу грошей за всякі курси, тренінги і бути як ото провінційні перукарі, які погано стрижуть, але у них всі стіни в орденах і дипломах.
Я бачив дуже багато людей, в яких є мільйон дипломів, але вони просто нічого не вміють. Тому це не дуже класна дорога, хоча проходити курси та різні інтенсиви буває корисно — я не відмовляю від них.
А другий шлях — безвідмовний: багато працюєш і вчишся. Навіть у рядовій піцерії можна отримати хорошу базу і потім ломитися в круті бари. Отож, отримуєш базу, йдеш у хороший бар з власною лабою і падаєш їм в ноги, щоб взяли барбеком (їх беруть без досвіду). І вчишся, вчишся — я знаю багатьох барменів хороших київських закладів, які паралельно працюють лаборантами у деяких барах, тому що це знання, досвід. Там багато невдячної праці й мало грошей, але потім ти в будь-який крутий бар можеш з ноги заходити — і тебе будуть хотіти.
Три прекрасні речі в роботі бармена:
Не треба вставати о сьомій ранку
Можна розігнати фантазію на повну і створювати щось нове.
Міксологія — це прокидаєшся зранку і тако: “Клас, я сьогодні змішаю диню з хамоном — і хочу це випити”.
Потім я приходжу в супермаркет, вишукую щось, нюхаю продукти, тіскаю апельсинки — і оця тактильність, ароматика, кольори мене дуже надихають. До слова, цьому я навчився у фільму “Амелі”.
Спілкуватися з різними людьми й створювати особливий настрій.
Я дуже соціальна людина, і люблю створювати комфортні умови для оточуючих людей — от з дитинства такий. Лежатиме ароматична паличка — я її підпалю. Я прихильник індивідуального підходу у всьому: як у смаках коктейлів, так і в бесідах, от прям для кожної людини це робити. Атмосфера, де люди посміхаються, де їм добре — мабуть, основна причина, чому ми працюємо у сфері гостинності.
Смол-толки і 15 дружин
Я приблизно знаю, як буде йти бесіда з того моменту, як людина переступила через поріг: от вона тільки заходить, а я вже приблизно розумію, що це за людина. Я дуже-дуже рідко помиляюся, плюс мене дуже добре працює інтуїція, і досвід.
Тож вся наша розмова буде сильно залежати від гостя. Якщо до мене приходить джентльмен і леді у вечірній сукні, то і умовно тон бесіди буде достатньо високий. Якщо я бачу, що це свійські чуваки-тусовщики, то розмова може початися з крепкої такої п’ятюнічки веселенької і “чуваки, давайте пити-веселитися” або “текілу ми не п’ємо — текілу ми цілуємо”. Бісить тільки типаж “комедіантів”, які жартують на барі самі для себе.
Буває, сидить чоловік на барі і хоче познайомитися з дівчиною поряд. Вона цього явно не хоче і дивиться так на мене, що я й кажу: “Чувак, це моя дружина, ну не треба так”. Тільки у HRAMі в мене таке разів 15 було, не менше.
Я обожнюю розганяти смол-толки. Це, мабуть, одне з найулюбленіших занять за баром — оці короткі розмови.
От стою якось за “Центрум баром”, і підходить до мене доросла жінка, знаєте, червона сукня до підлоги, відкрита спина — настільки все серйозно. І каже:
— Добрий вечір, я б хотіла замовити якийсь міцний коктейль.
Я приготував їй Boulevardier, тому що він достатньо міцний, трошки солоденький, не такий сухий як Negroni — і червоного кольору, бо я хотів зробити це під її сукню, щоб комплексно виглядало. А ще я прихильник того, що найкраща прикраса до коктейлю — це вчасний маленький комплімент. Тож я передаю їй коктейль і кажу:
— Моя мрія №34 — приготувати розкішний Boulevardier для красивої жінки.
— Ти шо, крейзі, чувак? — здивувалась вона. — Ти нумеруєш свої фантазії?
— Так, — імпровізую, — Люблю впорядкованість, тому нумерую всі свої мрії.
— І яка тоді твоя мрія №1?
— Завести собі жирного пса і назвати його Звалѝ. Ти кажеш йому Звалѝ, а він до тебе підходить.
І вона посміхнулась.
